2-а СамуїловаРозділ 1 |
|
1 |
|
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся. |
|
3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“. |
|
4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“. |
|
5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“ |
|
6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́. |
|
7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! |
|
8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин. |
|
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені! |
|
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“. |
|
11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним. |
|
12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́. |
|
13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“. |
|
14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“ |
|
15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер. |
|
16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“. |
|
17 |
|
18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного: |
|
19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі! |
|
20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних! |
|
21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний! |
|
22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо! |
|
23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів! |
|
24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу! |
|
25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий! |
|
26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого! |
|
27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“ |
2-я книга ЦарствГлава 1 |
|
1 |
|
2 На третий день пришел человек из стана Саулова; одежды на нем были разодраны, и прах на голове его, и когда пришел к Давиду, пал на землю и поклонился. |
|
3 |
|
4 И сказал ему Давид: что там сделалось? скажи мне. Он сказал, что народ побежал с сражения, и множество народа пало и умерло, и что также Саул и Ионафан, сын его, умерли. |
|
5 И сказал Давид отроку, известившему его: как ты узнал, что умер Саул и сын его, Ионафан? |
|
6 Отрок, известивший его, сказал: по случаю я был на горе Гилбое, и вот, Саул оперся на копье свое, между тем колесницы и всадники гнались за ним. |
|
7 Саул оглянулся, и увидел меня, и позвал меня; я сказал: вот я. |
|
8 Он сказал мне: кто ты? я сказал ему: я Амаликитянин. |
|
9 И сказал он мне: подойди ко мне, и убей меня: ибо на меня напало смертное мучение, и душа моя все еще во мне. |
|
10 Я подошел к нему и убил его: ибо знал, что он не будет жив, после того как упал. И взял я диадиму, которая была на голове его, и запястье, которое было на руке его, и принес их к господину моему сюда. |
|
11 |
|
12 И рыдали, и плакали, и постились до вечера о Сауле и о Ионафане, сыне его, и о народе Господнем, и о доме Израилевом, что они пали от меча. |
|
13 |
|
14 И сказал ему Давид: как ты не убоялся поднять руку свою на убиение помазанника Господня? |
|
15 И позвал Давид одного из отроков, и сказал: пойди, порази его; он поразил его, и сей умер. |
|
16 И сказал ему Давид: кровь твоя на голове твоей! ибо уста твои свидетельствовали на тебя, когда ты сказал: я убил помазанника Господня. |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
2-а СамуїловаРозділ 1 |
2-я книга ЦарствГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся. |
2 На третий день пришел человек из стана Саулова; одежды на нем были разодраны, и прах на голове его, и когда пришел к Давиду, пал на землю и поклонился. |
|
3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“. |
3 |
|
4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“. |
4 И сказал ему Давид: что там сделалось? скажи мне. Он сказал, что народ побежал с сражения, и множество народа пало и умерло, и что также Саул и Ионафан, сын его, умерли. |
|
5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“ |
5 И сказал Давид отроку, известившему его: как ты узнал, что умер Саул и сын его, Ионафан? |
|
6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́. |
6 Отрок, известивший его, сказал: по случаю я был на горе Гилбое, и вот, Саул оперся на копье свое, между тем колесницы и всадники гнались за ним. |
|
7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! |
7 Саул оглянулся, и увидел меня, и позвал меня; я сказал: вот я. |
|
8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин. |
8 Он сказал мне: кто ты? я сказал ему: я Амаликитянин. |
|
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені! |
9 И сказал он мне: подойди ко мне, и убей меня: ибо на меня напало смертное мучение, и душа моя все еще во мне. |
|
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“. |
10 Я подошел к нему и убил его: ибо знал, что он не будет жив, после того как упал. И взял я диадиму, которая была на голове его, и запястье, которое было на руке его, и принес их к господину моему сюда. |
|
11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним. |
11 |
|
12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́. |
12 И рыдали, и плакали, и постились до вечера о Сауле и о Ионафане, сыне его, и о народе Господнем, и о доме Израилевом, что они пали от меча. |
|
13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“. |
13 |
|
14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“ |
14 И сказал ему Давид: как ты не убоялся поднять руку свою на убиение помазанника Господня? |
|
15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер. |
15 И позвал Давид одного из отроков, и сказал: пойди, порази его; он поразил его, и сей умер. |
|
16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“. |
16 И сказал ему Давид: кровь твоя на голове твоей! ибо уста твои свидетельствовали на тебя, когда ты сказал: я убил помазанника Господня. |
|
17 |
17 |
|
18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного: |
18 |
|
19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі! |
19 |
|
20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних! |
20 |
|
21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний! |
21 |
|
22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо! |
22 |
|
23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів! |
23 |
|
24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу! |
24 |
|
25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий! |
25 |
|
26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого! |
26 |
|
27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“ |
27 |